ВЕКСЕЛЬ: ПЕРЕВАГИ ТА ПІДВОДНІ КАМЕНІ (ЧАСТИНА 1)

//ВЕКСЕЛЬ: ПЕРЕВАГИ ТА ПІДВОДНІ КАМЕНІ (ЧАСТИНА 1)

ВЕКСЕЛЬ: ПЕРЕВАГИ ТА ПІДВОДНІ КАМЕНІ (ЧАСТИНА 1)

Молодший юрист Рукодій Анастасія

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначає вексель як різновид цінного паперу, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму векселедержателю.

На перший погляд, розрахунки за будь-які фактично поставлені товари (виконані роботи, надані послуги) за допомогою векселя здаються дуже привабливими та процедурно нескладними. Проте, чи є це так насправді?

 Дійсно, вексель є досить зручним засобом платежу, оскільки являється одним із видів товарного кредиту. Саме виникнення такого цінного паперу було зумовлено необхідністю обміну товару на гроші, які покупець міг би віддати пізніше, з врахуванням відсотків або без такого.

Як зараз, так і раніше, це сприяє швидкому та ефективному товарообігу, оскільки дозволяє покупцю розраховуватися пізніше, а продавцю бути захищеним та гарантовано отримати оплату векселя.

Водночас, ця медаль має і зворотній бік. Судова практика показує наступну статистику: за 2014-2018 роки було пред’явлено більше 30 позовів про стягнення суми заборгованості за векселем з різних підстав (не був пред’явлений оригінал векселя для оплати, вексель втратив свою силу, вексель не був пред’явлений у визначений строк тощо); більше 10 позовів про визнання векселів такими, що не мають вексельної сили або не підлягають виконанню; більше 10 позовів про скасування протестів векселів або визнання їх недійсними; 5 позовів про визнання виконавчих написів на протест векселів недійсними; 4 позови про визнання недійсними авалів на векселі.

Така кількість судових справ свідчить, насамперед, про неефективне законодавче регулювання вексельного обігу. Причиною цьому слугує те, що у часи Радянського Союзу планова економіка не передбачала використання векселю як засобу платежу, а тому вексельне законодавство пристосовувалось та не розвивалось на території України.

Наразі існує багато прогалин в нашому вексельному законодавстві, зокрема процедура опротестування векселя в своїй регламентації містить деякі розбіжності, які заважають ефективному захисту порушених прав векселедержателя.   

Також, неабияке значення для ефективного застосування векселя має добросовісність контрагента. Оскільки для вексельних відносин притаманна формальність (форма переважає над змістом), дуже важливим є правильне заповнення вексельного бланку. Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі – Уніфікований вексельний закон) містить перелік реквізитів, якими повинен володіти вексель, щоб мати вексельну силу.

Сила векселя, в свою чергу, має важливе значення для вексельного обігу і саме зобов’язання є безумовним доти, доки вексель є складеним правильно формально (тобто всі необхідні реквізити заповнені) і до нього застосовується вексельне законодавство. Якщо вексель складений неправильно, зобов’язання стає не безумовним, і тоді необхідно аналізувати договори, які були підставою видачі векселя, і в такому випадку буде застосовуватися цивільне і господарське законодавство.

Вексель є ефективним та надійним інструментом, якщо він захищений вексельною силою і вексельним законодавством. Як тільки починаються судові спори, вексель втрачає свою економічну привабливість та ефективність.

Прикладом формальності векселя є те, що заповнені реквізити апріорі вважаються достовірними, навіть якщо не являються такими. І порушенням вексельної форми буде не неправдива інформація у ньому, а її відсутність (окрім строку платежу, місця платежу та місця складання – вексель є дійсним за відсутності цих трьох реквізитів). Наприклад, одним із обов’язкових реквізитів векселя є підпис особи, яка його видала (векселедавця).

Проте, стаття 7 Уніфікованого вексельного закону зазначає – якщо на векселі міститься підроблений підпис, або підпис не уповноваженої особи, або підпис вигаданої особи, вексель в такому випадку визнається юридично дійсним. Але у випадку відсутності підпису вексель визнається недійсним.

Одним із порушень нормативних вимог до форми викладу реквізитів векселя є заповнення російською мовою бланку векселя, який видається на території України і місцем платежу за яким є також територія України. В такому випадку вексель може бути визнаний таким, що не має вексельної сили.

Отже, вексель як засіб платежу є дуже зручним та вигідним, дозволяє учасникам господарських операцій своєчасно отримувати товари (роботи, послуги) і при цьому відтермінувати дату оплати, водночас захищаючи інтереси і контрагентів, які мають на руках борговий документ, що гарантує їм сплату коштів.

Та в будь-якому випадку потрібно враховувати особливості цього цінного паперу (наприклад, формальність) та серйозно підходити до його застосування як інструменту розрахунку. Тому, декілька порад майбутнім векселедержателям:

1. При отриманні векселя не оминіть увагою сам вексельний бланк. Вимоги до нього ви зможете знайти в Рішенні Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків»;

2. Уважно перевірте наявність всіх необхідних реквізитів на векселі. Вимоги до форми запису реквізитів векселя закріплено в статті 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні»:

– вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою;

– найменування трасанта або векселедавця, інших зобов’язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою зазначено офіційне найменування в їх установчих документах;

– від імені юридичної особи вексель підписує власноручно керівник та головний бухгалтер (якщо таку посаду передбачено в штатному розписі юридичної особи) чи уповноважені ними особи. Підписи скріплюють печаткою;

– від імені фізичної особи вексель підписує власноручно зазначена особа або уповноважена нею особа. Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності);

3. Вексель є дійсним та захищений вексельним законодавством доти, доки не пропущені його строки. Вексельним законодавством виділяються такі види строків: строк платежу за векселем та строки, визначені для вчинення протесту векселя нотаріусом. Якщо векселедержатель не пред’явить вексель до оплати у визначений векселем строк, він може втратити право вимоги. Тому важливим є недопущення пропуску строку платежу.

2020-08-05T06:38:59+00:00